СДУГ. Міф чи реальність?

СДУГ — синдром дефіциту уваги та гіперактивності — сьогодні є досить поширеним терміном і практично синонімом до слів “галаслива”, “балувана”, “непосидюча” дитина. Тому не дивно, що навколо цієї теми виникло чимало міфів, деякі з яких ми спробуємо спростувати в даній статті.

Гіперактивність і СДУГ — це одне й те саме?

Насправді — ні. Гіперактивність може спостерігатися і без дефіциту уваги в будь-якому віці, зокрема, як результат перинатального ураження нервової системи. Разом із тим, діагноз СДУГ не ставиться до досягнення дитиною п’ятирічного віку і практично завжди говорить про проблеми з навчанням і спілкуванням, а також загальне зниження якості життя.

Критерії СДУГ

Хоча з діагностикою СДУГ можуть виникати певні складнощі, в МКБ-10 вказані досить чіткі критерії постановки такого діагнозу, які полягають в оцінці поведінки дитини за певними критеріями гіперактивності, уважності та імпульсивності.

Інакше кажучи, СДУГ — це не ярлик, який може навішуватися абсолютно всім активним дітям, так само як і не є він виправданням будь-яких проблем з навчанням і вихованням. СДУГ — це конкретний діагноз, який може поставити тільки лікар.

Даний синдром має нейробіологічну основу, через яку і відбувається збій в роботі певних нейромедіаторів, що беруть участь в концентрації уваги і контролі активності дитини.

СДУГ супроводжується зниженням інтелекту?

У переважній більшості випадків інтелект при СДУГ не уражений. Проте у дітей і підлітків зі СДУГ зазвичай є проблеми з навчанням в силу особливостей поведінки, що цілком логічно виражається в зниженні академічної успішності.

Що робити і до кого звертатися при підозрі на СДУГ?

Існує ряд критеріїв, які дозволяють запідозрити СДУГ у дитини.
Серед них варто окремо відзначити наступні:

• нездатність зосереджуватися і доробляти будь-що до кінця;
• складність самоорганізації навіть в дрібницях;
• надмірна рухова активність;
• безпричинні метушливі рухи;
• проблеми в ситуаціях, коли потрібно чекати чогось або на когось.

Зрозуміло, що лише самі ці симптоми є не підставою для діагнозу, а лише приводом проконсультуватися з лікарем-невропатологом. Така проблема —це вже не педіатрія, але, звісно, для початку ви можете порадитися зі своїм лікарем, і за потреби він вам призначить консультацію профільного спеціаліста.

Якщо доктор після обстеження підтвердить діагноз СДУГ, впадати у відчай не варто. Сьогодні ефективна корекція із застосуванням медикаментозної і немедикаментозної терапії дозволяє звести до мінімуму труднощі, які виникають у таких дітей в процесі навчання в школі та спілкування з оточуючими.